Минуть роки, а пам'ять про них не згине...

Минуть роки, десятки років, пам'ять про них не згине вовік…

В історії щільно спресовані дати

Стоїть: сорок перший - сорок п’ятий

А скільки вмістилось в цю риску історій?

Історія гніву,

Історія болю,

Історія горя,

Труда і тривоги,

Народного гніву

Громів Перемоги!

Війна – це жахлива згадка, спомин минулого. Хто не пережив, це важко відчути. Але воно відчувається і на сьогодні в усіх серцях, але найбільше в тих людях, які пережили це страхіття, які боролися в ім’я перемоги над фашизмом. Це пам’ять, якою нам жити, нашим дітям, внукам, правнукам… їх подвиги житимуть в наших серцях. Бо як говорив О. Довженко: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього…».

Живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної великої війни!

Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж, хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших:

Бокшан Ю. П.             1920р. – 16.03.1945.

Качур І. М.                   1927 -1945 рр.

Кашка Ф. Л.                1925 – 1945 рр.

Микита В. М.             1924 – 1945 рр.

Машкаринець            1925 – 1945 рр.

Микита М. В.             1923 – 1945 рр.

Соханич Й. Й.             1924 – 1945 рр.

Але деякі з війни все ж таки повернулися:

Бескід Ю. Ю.               25.03. 1926 – 2007 р.

Барч І. Й.                     14.08.1927 – 23.06.1972р.

Козак М. Ю.                13.11.1924 – 23.06.1972р.

Король М. Ф.               28.12.1925 – 17.05.2005 р.

Куцик Ю. М.                18.08.1923 – 14.07.1995р.

Микита Ю. С.            11.02.1р.927 – 13.05.1992