Ними пишається село

Доля села -  в руках її мешканців

 Село моє рідне в Тур’янській долині,

Ти миле й привітне, як мати дитині.

Куди я не піду, тебе в серці маю,

Бо кращого в світі села я не знаю…

(З поезії І. Козака)

Краса Туриці заворожує, надихає на працю і творчість. Живуть в ній чесні, працьовиті, обдаровані особистості.

Село дало Перечинщині відомого поета, художника, члена спілки письменників України, дало кандидата технічних наук, першого заступника голови Закарпатської ОДА, підприємців, вчителів, керівників підприємств, трударів землі, які пишуть історію села засіяними нивами, витканими рушниками, прекрасними піснями.

Співець Тур’янщини, член Національної спілки письменників, Лауреат літературних премій ім. Ф. Потушняка та А. Волошина -  Іван Юрійович Козак. Ось як розповідає про себе поет:

«Народився в селі Туриці, на Перечинщині 10 жовтня 1936 року в багатодітній сім’ї лісоруба Юрія Козака та його дружини Марії. Найперше зернятко любові до поетичного слова, до поетичної творчості, засіяла в моєму серці і в моїй душі Марія Григорівна Губенко – вчителька української мови та літератури. Саме її благословенні слова на уроках української літератури спонукали мене написати перший вірш «Калина». Моя споконвічна мрія малювати чарівні краєвиди рідного нашого Тур’янського краю, як це робив колись наш талановитий митець, сільський священник Степан Шолтес. Доля не була мені вередливою мачухою, але й не була ніжною опікункою. Я сидів і за кермом трактора, за столом учителя й керівника районної державної адміністрації.»

Із-під пера Івана Козака за довгі роки творчої праці вийшло чимало поетичних творів, які публікувалися на сторінках періодичної преси. Іван Козак підготував до друку збірку поетичних  творів «Життя мого ранок». Є серед його видатних творів і драматичні етюди «Чарівна сопілка» і «Червоний березень», є й широкі драматичні полотна – «Заповіт батька» і «Гомін барвінкової долини». Однак найвизначнішим здобутком Івана Козака на літературній ниві є лірико-епічна трилогія «Доле наша, хто Ти?», «Покута»,  «Прозріння», «Сповідь». Про людей Тур’янської долини написав роман у віршах «Віків передзвони», «Барвінкові роси» та ще 17 поетичних новел.

Звичайно, поетичні стежинки І. Козака ведуть дедалі в глиб тем, яких не бракує довкола, якщо раз і назавжди вирішив присвятити щиру музу своєму народові.

        Микита Марія Михайлівна – народилася в селі Туриця. Батько її очолював Турицьку сільраду, а мати – бухгалтер сільради. 19 років пропрацювала вожатою Турицької восьмирічки. Створила сім’ю, народились діти.

У 1987 році її, сільського депутата, обрали головою сільради. За 20 років перебуваючи на посаді голови сільради багато чого зуміла зробити для свого села. Вона щиро вболівала за своє село, його долю, кожну родину. І за це їй щиро вдячні люди.

Цап Ганна Михайлівна – директор Турицької ЗОШ І-ІІ ступенів. Народилася 10 липня 1955 року в с. Туриця. У 1962 році вступила до 1 класу Турицької восьмирічної  школи, яку закінчила у 1970 році. Після закінчення Тур’я-Реметівської середньої школи, яку закінчила в 1972 році, працювала на допоміжних  промислах у колгоспі «Верховина».

У 1974 році вступила на хімічний факультет Ужгородського державного університету, який закінчила у 1980 році за спеціальністю хімік.

З березня 1979 року по лютий 1987 року працювала вихователем Турицького дитячого садка і в березні 1987 року переведена на роботу у Турицьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, де і працює на даний час.

    Марія Попович – одна з кращих вишивальниць у селі Туриця. Вона постійно представляє на суд глядачів вишивки ікон.

Пенсіонерка Ганна Скубенич – майстриня ткацької справи.

Також вабить око глядачів витвори рук Віти Мулеси, Єви Нанинець, Марії Шикули, Віри Бокшан, Люби Скубенич та ін. На їхніх вишивках як на тому рушникові, який оспівав видатний поет Андрій Малишко.

На окрему розмову заслуговує різьба по дереву Андрія Тимка.

Іван Іванович Качур – минулий голова Районної ради, а також перший заступник голови Закарпатської ОДА, наразі працює депутатом обласної ради.

Народився І. І. Качур 15 серпня 1965 року. З 1972 по 1980 рік навчався у Турицькій восьмирічній школі. У 1980 році вступив до Ужгородського комерційного технікуму, який закінчив у 1984 році. Служив у лавах Радянської армії. Одружений, має одного сина.

Уродженець села і його житель, колишній директор Турицької ЗОШ, нинішній голова правління ЗАТ «Перечинський лісокомбінат» Юрій Юрійович Парашинець. Він висловив думку, що Туриця з року в рік оновлюється, зростає і будемо сподіватись, що життя людей зміниться на краще, коли кожна родина матиме достаток.